Poetry in a Global Box: Україна

Василь Махно

Елегія води

Усі веселки випили воду - і риби літають в повітрі
велика яма світового океану - чорна діра - порох замислу -
що вислизнув рибиною з рук - і повернувся п"ятьма хлібами
повернувся сумовитим поглядом вибіленого як парус світла

рибалки приходять до човнів перевернутих як мушлі
що гудуть гулом минулого; тиньк води -
вогкий запах і ластовиння солі - бридкі медузи -
розпластаними плямами покрили лінію берега

Порипують човни - вітер сушить їм ребра -
а позеленілі сіті розхитують тінями замість дерев

© by Василь Махно

Василь Махно

Elegy of water

Every rainbow drinks water - and fish fly in the wind.
Deep oceans of the world - black hole - dust of thought -
fish slip from our hands - in return for five loaves of breads,
in return for a sorrowful glance pale as a bleached sail.

Fishermen arrive at boats overturned like turtles
who murmur about the old days: plink of water -
damp scent, freckles of salt - hideous jellyfish
stains cover the shore.

The boats are creaking - the wind dries their ribs
and green nets - not trees - sway in the shadows

© by Vasyl Makhno